Ветерани Другої світової війни – це ті люди, які зробили неоціненний внесок у майбутнє своєї країни. Попри те, що активні бойові дії в Торонто не точилися, багато містян служили за кордоном, допомагаючи союзникам й захищаючи Канаду від нападу німців. Альберт Воллес один з тих, хто в Другу світову війну боровся за свободу європейців. Про історію ветерана, та те, що йому довелося пережити в Другу світову війну, розповідається на сайті torontoyes.com.
Дивовижний порятунок
Народився Альберт у Торонто. Зовсім молодим він потрапив на фронт. У своєму інтерв’ю https://toronto.ctvnews.ca/, чоловік розповів, що він дивом залишився живим, після того, як його збили в тилу ворога і помістили в табір для полонених.
Жахлива подія сталася 12 травня 1943 року. Саме тоді Альберт входив до екіпажу, який брав участь у третій хвилі бомбардування німецького міста. Літак потрапив під ворожий вогонь, коли піднявся на висоту 20 000 футів. Все почало палати, екіпаж був змушений катапультуватися. Воллес пам’ятає, як чекав на стрибок, він сидів у темряві й ніяк не наважувався стрибнути. Врешті-решт, Альберт набрався сміливості й стрибнув. Коли спустився на землю, то помітив, що до нього наближається двоє фермерів.
Двоє чоловіків допомогли Альберту піднятися з землі й запросили до себе додому. Кілька днів Воллес жив у них, доки не прибули офіцери німецької армії. За словами Альберта, вони були одягнені в довгі пальта, на плечі висіла гвинтівка. Німці посадили чоловіка в коляску мотоцикла і відвезли до найближчого поліційного відділку.
Того ж дня Альберта разом з іншими членами екіпажу, яким вдалося вижити випустили з відділку й перевезли до табору.
Перебування в таборі
Протягом війни Воллес перебував у 2 різних таборах. Першим був табір для допитів, де німецькі офіцери видавали себе за членів Червоного Хреста. Вони ставили Воллесу різні запитання, хотіли дізнатися адресу за якою він жив у Канаді, імена батьків. Одного разу Альберта повели на розмову з німецьким офіцером, який допитувався про секретну зброю. Воллес зовсім не розумів, про що говорив офіцер, тому просто мовчав.
Після цього інциденту його перевели до табору для військовополонених Stalag Luft III, де помістили в барак № 104. У цьому бараці знаходився таємний тунель, який проклали в’язні під час спроби втечі.
Тунель вів повз огорожу з колючого дроту, яка не дозволяла полоненим покинути табір. У березні 1944 року цим тунелем змогли втекти 76 в’язнів, проте, небагато з них змогли пережити втечу.
Двері тунелю були постійно зачиненими, тому потрапивши до барака, Альберт певний час навіть не підозрював про існування тунелю. Коли дізнався, не розглядав варіант втечі. У полоні Воллес перебував 18 місяців.
У січні 1945 року, коли надійшла звістка про наступ на Німеччину радянської армії, Воллесу та іншим полоненим наказали евакуюватися з табору на ферму.
У травні 1945 року до ферми, де утримували в’язнів, приїхала броньована машина. Люк відчинився, і звідти вискочив чоловік, який виявився британським офіцером. Він сказав, що війна закінчилася.
Воллеса перевезли до Лондона, потім до Галіфаксу, звідти до Торонто. Вдома його зустрічала мати.
Після демобілізації з військово-повітряних сил Воллес повернувся працювати до міського ресторану Loblaw’s.
У 2018 році ветерану виповнилося 98 років. Він продовжує ділитися своїми історіями життя з молодим поколінням. Єдине, про що чоловік благає молоде покоління, щоб воно думало в День пам’яті про те, як прожити гідне життя. Дочка Воллеса написала книгу про досвід батька, засновану на листах, які зберігала бабуся.