У 1865 році в Торонто ходили чутки про неминуче вторгнення до Канади Феніанського братства. Поліція була приведена у стан підвищеної готовності, а Королівська гвардія призвана на службу. Напад очікувався на День Святого Патріка. Протягом трьох тижнів всі залишалися на службі, аж поки загроза вторгнення не вщухла. Це був початок феніанських набігів, пише torontoyes.com.
План нападу
Феніанське братство було ірландсько-американською революційною організацією, яка прагнула звільнити Ірландію від британського панування. Багато членів цього братства були ветеранами Громадянської війни. В плани організації входило захоплення Канади, щоб використати її задля обміну, тобто вони віддають Канаду, в обмін отримують спокій Ірландії.
У березні 1866 році вони зустрілися в Цинциннаті й створили план нападу на канадські міста. Пункт безпеки був розроблений не вдало, бо канадська влада добре знала, що планує ворог.
Велике вторгнення
У квітні 1866 року феніаці хотіли вдертися в Нью-Брансвік, але були зупинені канадським військом. Вже 1 червня 1866 року феніанці вдерлися до Канади. У складі 1500 осіб вони легко перетнули річку Ніагара. Висадившись на берег, зайняли оборонну позицію і вислали на підмогу патрулі. Першим пунктом їхнього плану було захоплення міста Форт-Ері, де вони вимагали від мешканців їжу та коней.
З форту Ері феніанці рушили на північ уздовж річки до міста Чіппева. Вони розуміли, що канал Велланд був найважливішим стратегічним об’єктом у цій місцевості. Чіппева контролює північний кінець каналу.
Тим часом у Торонто забили на сполох, бо ворог був неподалік. Тисячі ополченців підняли по тривозі. Королівські стрільці виставили на чатування понад 300 осіб. Інші, о 4:00 години ранку сіли на пароплав «Сіті Торонто» й попливли до порту Далхаузі.
Звідти потягом доїхали до Порт-Колберна й чекали кілька годин, поки готувалися накази. План передбачав, що колона полковника Букера потягом доїде до міста Ріджвей, а звідти вирушить на північ, там зустрінеться з колоною Пікока.
У Ріджвеї військо припустилося першої помилки. Коли вони зібралися на станції, потяг дав гудок, пролунали заклики до збору. Цей шум почув ворог, який сприйняв його як попередження й приготувався до бою.
Того ранку полковник Букер був призначений головнокомандувачем Королівських стрільців Торонто. Вони йшли гірською дорогою на чолі з 5 ротою Королівських гвардійців.
Місцеві жителі попередили Букера про наближення феніанців, проте він не взяв до уваги ці попередження, оскільки розвідка повідомила йому, що ворог знаходиться біля Блек-Крік. Дійсно, ввечері 1 червня феніанці стояли табором біля Блек-Крік, але коли дізналися, що армія Пікока вже в Чіппеві, то вирішили рушити проти слабшої колони Букера.
Гарна відсіч
2 червня о 3:00 годині ночі, канадська армія вирушила уздовж Рідж-роуд. Коли вони почули свист поїзда і заклики сурми, які долинали з Ріджвею, підготували оборону.
Королівські війська йшли полями. Наблизившись до гарнізонної дороги, рота №5 потрапила під обстріл феніанських стрільців, бій розпочався. Спочатку ворог відступив, бо хотів відтягнути канадців до своєї головної лінії оборони. Рота №5 почала бити ворога, на допомогу їм прийшло додаткове військо.
Цього ж дня, о 16:00 годині на підмогу армії, з Торонто відправили загін у складі 125 офіцерів і солдатів. Передбачалося що загін має вирушити о 2:00 годині ночі, проте подальші накази затримали.
Коли канадські війська згуртувалися, вони почали гнати ворога зі своєї землі. Завдяки злагодженим діям феніанці не змогли захопити Торонто й інші міста в Онтаріо.