Не важко здогадатися, що початок Другої світової війни змінив життя всіх канадських громадян, пише torontoyes. Майже шість років люди зазнавали труднощів із роботою, харчуванням, споживчими товарами, транспортними засобами та іншими, звичними для людини, благами цивілізації. Проте все це не зрівняється з небезпекою для життя, а також тисячами смертей військовослужбовців та полонених.
Однак, незважаючи на все це, канадський тил у воєнний час зміг проявити себе дуже гідно й досить активно. Люди об’єднувалися, заради того, щоб допомогти й, звичайно, наблизити перемогу.
В нашому матеріалі, з посиланням на toronto.ca, ми розповімо про життя Торонто під час Другої світової війни. Адже цей період ознаменувався для міста не лише численними труднощами, а й здобутками. А це вкотре доводить наявність у людини невичерпних можливостей, які особливо проявляються у найвідповідальніші та найбільш непрості етапи життя.
Поширене заняття
Одним із найпоширеніших занять військового періоду було в’язання. Громадянські особи активно намагалися допомогти військовим, які служили за кордоном.
Переважно люди в’язали для солдатів одяг у вигляді шкарпеток, шарфів та светрів.
Пізніше канадським Червоним Хрестом було випущено буклет, до якого увійшли викрійки спеціальних предметів “військового” одягу. Зокрема, там можна було знайти рукавички, призначені для солдатів, які працюють із гвинтівками та радіообладнанням. Також у буклеті були викрійки кепок, які легко можна носити навіть під сталевими шоломами. Ще там були чохли, які використовувалися у разі ампутації кінцівок. І звичайно ж, куди без спеціальних шкарпеток, призначених для тих, хто проходив реабілітацію.
Промислове місто
В районі Торонто буквально “кипіла” військова промисловість. Там навіть будували кораблі та літаки. І це вже не кажучи про зброю та боєприпаси, які в місті та провінції вироблялися у величезній кількості.
Всі місцеві виробництва також надавали колосальну й всебічну додаткову підтримку військовим.
Так, йдеться про: проведення мітингів, надання земельних ділянок та організацію заходів, які зміцнювали бойовий дух громадян. Це були різні танці, конкурси та зустрічі зі знаменитостями.
Гострий дефіцит
1943-й ознаменувався для Торонто гострою нестачею вугілля.
Тоді уряд зажадав, щоб усі міські будинки підтримували температуру шістдесят п’ять градусів за Фаренгейтом або вісімнадцять цілих і три десятих градуси за Цельсієм. Такі заходи були потрібні для того, щоб економити паливо.
Жителі Торонто почали масово хворіти. В місті сильно активізувався грип, застуда та всі супутні ним нездужання.
Місцеві газетні та журнальні видання стали публікувати статті, які містили інформацію щодо способів запобігання переохолодженню організму. Також у цих матеріалах були рекомендації про те, що краще одягати містянам у їхніх холодних будинках. Зокрема, йшлося про: вовняні костюми та сукні, штани, жакети та шалі, мокасини та в’язані капці.
Але вироби з вовни у військовому Торонто вважалися справжньою розкішшю. Адже, крім усього іншого, в місті був справжній дефіцит вовни. З цієї причини одяг із цього теплого матеріалу був далеко не в кожного.
Крім того, із полиць магазинів практично зникло дитяче взуття. Тому мамам доводилося застосовувати власну фантазію і всі доступні засоби, щоб хоч якось забезпечити дітей чимось на зразок черевичок чи чобіт. Адже іншого варіанту, який дозволив би вийти з такого скрутного положення, на той момент, не існувало.
Фото: toronto.ca