Ні для кого не секрет, що війна дуже сильно й відчутно відбивається на людській долі, пише torontoyes. Причому це поширюється як на тих, хто в тилу, так і тих, хто служить. Тільки цілком справедливо зазначити, що останні приймають на себе весь удар. Адже вони бачать усі жахи війни, беруть участь у жорстоких боях, захищають рідну землю, і звичайно, зазнають колосального болю, – як морального, так і фізичного.

В нашому матеріалі, з посиланням на crestwood.on.ca, ми розповімо про долі шести торонтських ветеранів Другої світової війни. В кожного з них своя доля та життєвий шлях. Але їх назавжди поєднала війна. Саме вона змусила цих людей надзвичайно сильно цінувати життя, боротися за нього, й шукати хороше навіть у найстрашніші та найважчі моменти.

А ще всі ці люди, після закінчення війни, демонстрували силу та мужність справжніх військових. Адже після всього пережитого, повернувшись на Батьківщину, вони брали активну участь у відновленні країни.

Щасливчик на ім’я Морріс

Морріс Адамс народився в Торонто 22-го липня 1926-го. Його батька в місті знали, як хорошого перукаря. А мати Морріса працювала на швейному підприємстві.

Війна розпочалася тоді, коли наш герой був дев’ятикласником. На той момент його місцем навчання був Харбордський коледж. Протягом шкільних років війна лише опосередковано мала відношення до Морріса. Він багато дізнавався про неї на уроках, і звичайно, як усі хлопчики намагався зрозуміти суть військових подій.

У життя нашого героя війна по-справжньому прийшла в 1945-тому, коли його закликали служити. Весь квітень юнак проходив відповідне навчання. Але Моррісу пощастило, – відчути на собі весь військовий жах через участь у кривавих боях йому не довелося. Адже в травні 1945-го війна закінчилася.

Проте нашому герою ще треба було затриматися в армії на певний час. Там він допомагав розбирати, шукати та складати документи.

Ветеран, який пішов служити за прикладом брата

Джек Олдред народився і виріс у місті Торонто. Справжнім прикладом для нього був старший брат. Тому коли той вступив на військову службу на флот, Джек вирішив вчинити так само. Його направили на навчання, і після цього він почав служити на кораблі “Принц Роберт”.

Якось судно Джека вступило в бій з авіацією німців.

На щастя, корабель витримав битву, й залишився цілим. Бій видався коротким, адже противник був представлений лише трьома німецькими літаками.

Пізніше наш герой став зв’язковим офіцером і передавав інформацію солдатам, які безпосередньо працювали зі зброєю.

Горд Аллен або шлях до перемоги, всупереч травмі

Коли почалася Друга світова війна, Гордові Аллену випала честь бути солдатом канадської армії.

Він є уродженцем довоєнного Торонто. Тому Велику депресію та її тяжкий період Горд запам’ятав дуже добре.

За спогадами нашого героя його дитинство було досить бідним. Адже батько не мав роботи. Однак усупереч цьому, Горд зумів зберегти в пам’яті й гарні моменти, пов’язані з іграми, спортивними заняттями, друзями та кіно.

Середню школу наш герой так і не зміг закінчити, бо доводилося долучатися до хатньої роботи. На момент початку війни Горд вже встиг одружитися і створити сім’ю. Але обов’язок військової служби кардинально змінив життєву ситуацію Аллена.

Спочатку він служив у військово-повітряних силах. Пізніше він опинився у танковому корпусі.

Проте з огляду на те, що канадську армію реорганізували, новим місцем служби Горда стала друга бронетанкова бригада. Тоді на машині швидкої допомоги він допомагав пораненим та евакуював їх для подальшої госпіталізації.

Крім того, через нашого героя передова танкова піхота передавала інформацію бригаді швидкої допомоги.

Згодом Горд опинився на передовій. Там на його очах відбувалися всі жахи французьких, бельгійських та голландських битв. У Брюгге поранили й самого Горда. Внаслідок цього його навіть паралізувало. Але через кілька тижнів наш герой зміг одужати. Тому він вирішив знову повернутися до частини.

Перемогу Горд зустрічав у Німеччині.

Коли війна закінчилася, Аллен займався доставкою гуманітарної допомоги. А потім він повернувся до своїх близьких, де знову поринув у ритм торонтського життя, допомагаючи відновлювати повоєнну Канаду.

“З прийомної сім’ї на флот”

Віб Бек народився 11-го травня 1926-го в місті Торонто.

Ранні роки Віба виявилися дуже складними. Адже коли йому було одинадцять, у нього померла мати. Батько хлопчика був не в змозі піклуватися про нашого героя та його сестер з братами. Тому діти опинилися у прийомній сім’ї.

Після цього Віб змінив не одну школу, а в шістнадцять років його виключили.

Але наш герой не зневірився, і почав працювати постачальником в одному з господарських магазинів.

Пізніше Віб вирішив вступити до сорока восьмого кадетського корпусу. Коли тільки почалася війна, Бек продовжував жити в прийомній сім’ї, і лише в 1944-тому він почав служити на флоті.

Пройшовши військове навчання, наш герой опинився у складі берегового патруля Сіднея. Після цього його направили до Шотландії. І там він згодом святкував Перемогу.

Коли війна добігла кінця, Віб ще якийсь час залишався в Шотландії, а його місцем роботи стала військово-морська бібліотека.

Пізніше він зміг повернутися до рідного Торонто, де одружився і приєднався до повоєнного відновлення Канади.

Ветеран із ампутованою рукою

Ел Бекон є уродженцем Торонто. Він народився 27-го грудня 1919-го. Ел навчався в Технологічному інституті, проте через Велику депресію він змушений був залишити школу й почати працювати.

Його першим робочим місцем став універмаг, де виконував обов’язки ліфтера.

З початком війни наш герой та його друзі пішли служити.

Спочатку Ел був направлений до Шотландії, а потім до Англії.

Цікаво, що Бекон з товаришами вирішили непомітно взяти з собою на борт військового корабля сенбернара на прізвисько Уоллес. Він був полковим талісманом хлопчаків. Але це було виявлено, тому пес провів весь військовий період у Шотландії, чекаючи на своїх господарів.

Перебуваючи в Англії, наш герой служив переважно в районі сільської місцевості. Там він брав участь у запобіганні вторгненням, а також брав у полон німців.

Будучи у Франції, Ел отримав сильне поранення, внаслідок якого він втратив руку. Причиною став несподіваний вибух гранати.

Лікарі польового госпіталю провели ампутацію руки Ела, і його знову відправили до Англії. Там він проходив курс реабілітації.

Після того, як завершилася війна, наш герой повернувся до Торонто, де обзавівся сім’єю, і почав нове повоєнне життя.

“Канцелярський” ветеран

Норман Бейкер народився у 1916-тому в західному районі Торонто.

Коли почалася війна, наш герой зі своїм братом був у резерві. Але згодом юнаки приєдналися до лав армії.

У розпал війни Нормана відправили служити за кордон на військовий корабель. Так він опинився у Шотландії.

Пізніше наш герой проходив відповідне навчання, а в червні 1944-го його рекласифікували, як бойового солдата. Адже досі він переважно займався військовою канцелярією.

Будучи в складі Королівського полку Канади, наш герой уперше опинився під сильним обстрілом.

Пізніше зі своїм підрозділом він побував у Франції, Бельгії, Нідерландах та Німеччині.

Перемогу Норман зустрічав у Лондоні. Після закінчення війни він репатріював своїх товаришів по службі, а до кінця 1945-го повернувся до рідного Торонто. Там він одружився, і поринув у післявоєнний ритм міського життя.

Фото: crestwood.on.ca