Ми живемо в непростий час, де війни, бойові конфлікти можуть розгорнутися у будь-якій державі. Країни погрожують одна одній ядерною зброєю, знищують мирне населення, інфраструктуру. На щастя, Перша і Друга світові війни не відбувалися на території Канади. Відповідно канадці не зазнали такого жаху, який відбувався на території Європи та колишнього СРСР. Але у 50-60-х роках минулого століття в Торонто та інших великих містах країни розвивалися системи укриттів від радіоактивних опадів у разі ядерного конфлікту. Ми сьогодні більше поговоримо про це. Деталі читайте на сторінках сайту torontoyes.com.
Період високої геополітичної напруги між США та СРСР
Напевно можновладці не можуть спокійно жити в мирі та злагоді. Адже постійно у світі відбуваються якісь конфлікти. Під час Холодної війни, особливо у 1950-1960-х роках, у Торонто, як і в багатьох інших великих містах Канади, активно розвивалися системи укриттів від радіоактивних опадів у разі ядерного конфлікту. Саме у цей період відбулася геополітична напруга між США та СРСР. Відповідно місцева влада Торонто готувалася до можливих надзвичайних ситуацій, пов’язаних із застосуванням ядерної зброї.
Варто зазначити, що укриття в Торонто переважно розміщувалися у підвальних приміщеннях шкіл, лікарень, адміністративних будівель та спеціально побудованих бомбосховищах. Такі укриття мали товсті бетонні стіни завтовшки кілька метрів, що забезпечували захист від гамма-променів і радіоактивного пилу. Додамо, що для підтримки життєдіяльності у сховищах передбачалися системи фільтрації повітря, запаси води та їжі, а також засоби зв’язку.
Метро — найкраще укриття
Після Другої світової війни в Торонто проживало понад один мільйон осіб. Зрозуміло, що укриттів для всіх не вистачало. Саме тому містянам пропонували розглянути альтернативні джерела захисту, на випадок ядерного удару. До прикладу, у 1954 році в Торонто відкрили першу лінію метро, що не лише покращило транспортне сполучення, але й частково слугувало укриттям у разі надзвичайної ситуації. Також мешканцям рекомендували використовувати підвали власних будинків як тимчасові сховища.
Крім того, уряд Канади проводив інформаційні кампанії, розповсюджуючи серед населення інструкції щодо дій у разі ядерної загрози. Школи організовували навчальні тренінги для дітей, а місцева влада регулярно перевіряла стан укриттів.
У 1986 році в Україні сталася екологічна катастрофа — аварія на Чорнобильській АЕС. Відповідно в Торонто посилили моніторинг радіоактивного забруднення повітря та харчові продукти, хоча прямої загрози місту не було.
Сучасні технології захисту від радіоактивних опадів
Холодна війна між США та Росією давно позаду, проте сучасні війни та конфлікти можуть також призвести до ядерного удару. Саме тому існують сучасні технології захисту від радіоактивних опадів. Основні з них:
- Укриття з товстими захисними шарами: бетонні, сталеві або земляні укриття з товщиною стін і перекриттів, що поглинають гамма-випромінювання.
- Засоби індивідуального захисту органів дихання. Це мають бути респіратори (FFP2, FFP3), ватно-марлеві пов’язки, які фільтрують радіоактивний пил і частки з повітря, захищаючи дихальні шляхи.
- Захисний одяг. Спеціальні костюми, що перешкоджають проникненню радіоактивних часток на шкіру, а також захисні окуляри для очей.
- Інженерні системи фільтрації повітря. У сучасному періоді у громадських укриттях застосовують системи очищення повітря від радіоактивних аерозолів і газів.
До слова, ядерною зброєю у світі володіють США, Росія, Велика Британія, Франція, КНР, Індія, Пакистан, КНДР. Найбільший арсенал ядерних боєголовок у Росії.